БЛАГОДІ́ЙНІСТЬ, ності, ж., дорев. Подавання приватними особами матеріальної допомоги, підтримки бідним, сиротам і т. ін. Добре вчинив той чоловік, що взяв на глум інквізитора за лицемірну благодійність ченців, які дають убогим те, що годилось би свиням згодувати або геть викинути (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 74); Дитинство своє провела [Докія Григорівна] в притулку, який утримувала вдова-поміщиця. Любила вона.., коли в газетах вихваляли її благодійність (Донч., IV, 1957, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 192.