БЛИ́СКІТКА, и, ж. Блискуча платівка, лусочка, цятка і т. ін. Схвильована вода загорілась незчисленною кількістю блискіток (Трубл., І, 1955, 186); Вранці сніг заблищав так, ніби зима жменями понасипала блискіток (Ів., Ліс. казки, 1954, 83); * Образно. Мені захотілося до хвилі радісного піднесення.. додати ще й блискітку чужого щастя (Вільде, Ти мене не любив, 1958, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 200.