БЛІНДА́Ж, а́, ч. Укриття, влаштоване на бойових позиціях для захисту групи воїнів від артилерійського та іншого вогню. В кожному бліндажі було поруч по дві бійниці — і в кожній ясним кружальцем полискувало дуло кулемета (Вітч., 6, 1947, 123); Ми гріли серце в бліндажі простою піснею людською (Уп., Вірші.., 1957, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 201.