БО́БРИК, у, ч. Грубе тепле сукно з короткою стоячою ворсою.
◊ Бо́бриком; Під бо́брик — про дуже коротку чоловічу стрижку. Карцев похилив свою сиву, стрижену під низький бобрик голову (Собко, Стадіон, 1954, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 206.