Слово "бовдур" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


БО́ВДУР, а, ч.

1. Димар (у хаті, на хаті). Темним стовбом дим пішов з його бовдура (Сл. Гр.); Сідало за снігами сонце, а проти сонця — дими з бовдурів.. мчали у прозоре небо (Вас., II, 1959, 143).

2. діал. Стовп диму, клуб туману, хмар і т. ін. З.. хмари виривались грізні бовдури (Козл., Мандрівники, 1946, 38); * Образно. Виступали, щораз виразніше, темні стіни лісів, стіжкуваті бовдури розрізнених дерев (Фр., III, 1950, 92).

3. лайл. Про грубу, нерозумну людину; дурень, недотепа, йолоп, гевал. — Якою ж вона тобі снилась? чи таким бовдуром, як і ти?спитав його Дашкович (Н.-Лев., І, 1956, 347); — За тобою, бовдуре, плачуть! (Козл., Ю. Крук, 1957, 393); Мартин вважає Омелька бовдуром, а насправді цей безправний наймит стоїть на цілу голову вище від свого гоноровитого господаря (Іст. укр. літ., І, 1954, 454); * У порівн. Чіпка собі блудить, як бовдур, не знає, що й розпочати (Мирний, II, 1954, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 206.