БО́ВТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Хлюпатися, купатися, плавати і т. ін. у воді (або в якійсь іншій рідині). Ні риби то були, ні раки. І бовталися, як собаки (Котл., І, 1952, 253); Лев бовтавсь там [у колодязі], поки й захлинувсь (Укр. казки, 1951, 59); — Кільки пак оод буде, як ви, діду, бовтаєтесь отут за рибою? (Н.-Лев., І, 1956, 54); Там [у калюжі] бовтаються й квакають жаби (Коп., Як вони.., 1948, 15).
2. Бути в стані неспокою; колихатися, хлюпатися. Вода бовталась в криниці (Сл. Гр.).
3. Нестійко висіти; хилитатися, метлятися, теліпатися. На жилетці бовтався золотий ланцюжок (Мирний, І, 1954, 354); Дідові ноги зірвались з педалей і бовтались тепер у повітрі (Донч., VI, 1957, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 207.