БОГОБОЯЗЛИ́ВІСТЬ, вості, ж., заст. Властивість за знач. богобоязли́вий. Він [Роберт Берне] переконливо показує, що покора, богобоязливість, сліпа послушність церковним заповідям.. несумісні з людською гідністю (Рад. літ-во, 5. 1958, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 209.