БОГОБУДІВНИ́ЦТВО, а, с. Ворожа марксизмові реакційна релігійно-філософська течія, що виникла в Росії після поразки революції 1905-1907 рр. у середовищі ідейно нестійкої соціал-демократичної інтелігенції. Георгій Валентинович [Плеханов] викрив реакційний характер богобудівництва, як і богошукання (Наука.., 2, 1957, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 209.