БОГОБІ́ЙНО, діал. Присл. до богобі́йний. В церкві йде відправа. Люд богобійно то входить, то виходить; часами чути співи духовні (Стар., Вибр., 1959, 537).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 209.