БО́ДНЯ, і, ж. Дерев’яна низька діжка з кришкою. Кажуть, вона назгрібала незліченну силу грошей.. і держить їх в скрині чи в бодні в сувоях полотна (Н.-Лев., І, 1956, 588); Кращі майстри вивезли на продаж свої діжки, відра, падуби, бодні, жлукта (Кучер, Дорога.., 1958, 170); * У порівн. Сама [Олена] товста, як бодня, а шия хоч обіддя гни (Н.-Лев., II, 1956, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 210.