БОЖО́К, жка́, ч. Зменш. до бог. Ох, коли б скоріше, хлопче, мрії ті твої справдились, бо й на їх позаздрить може який-небудь злий божок… (Л. Укр., І, 1951, 312); // Скульптурна фігурка якого-небудь божества. То був східний божок пожовклої слонової кості (Ю. Янов., II, 1958, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 212.