БО́ЗНА-ЩО, бо́зна-чого, розм., заст. Невідомо що; // Дурниця, дурниці. — Що це ти бозна-що верзеш?! (Мирний, II, 1954, 264); — Овва… бозна-що вигадали.., — образився Іван (Коцюб., I, 1955, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 212.