БО́ЙНЯ, і, ж.
1. Спеціально устатковане приміщення для забою худоби; різниця. Хотілося.. звільнити безпорадний і покірливий гурт людей, який жене він [Сафар] на продаж, як отару до боєнь… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 187).
2. перен. Масове вбивство людей; бійня, різанина. 9-го січня була бойня в Петербурзі.. (Ленін, 8, 1949, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 212.