БОЛЯ́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що болю́чий. Не пройшло і години, як вона, улягаючи на болячу ніжку, пішла бігати з Івасем (Мирний, IV, 1955, 73); — Чого тобі журитися? — втішала мати, а сама зажурилась незгірше дочки: вона знала, яке то важке та боляче горе серця… (Н.-Лев., IV, 1956, 142); І враз короткий крик за спиною, болячий зойк. У тому зойку — і жах і відчай… (Донч., I, 1956, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 215.