БО́НИ, ів, мн. (одн. бон, а, ч.), мор. Плавуча огорожа, що застосовується при лісосплаві, а також плавучі загородження, що перешкоджають ворожим кораблям проходити з моря в гавань. У суцільній темряві катери — підривники бонів — непомітно для противника проникли в бухту (Ткач, Крута хвиля, 1956, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 217.