БОРОНИ́ТИСЯ, оню́ся, о́нишся, недок. Обороняти, захищати себе від кого-, чого-небудь; оборонятися. Маруся не з гніву так чи так боронилася, а тільки з самого сорому (Вовчок, І, 1955, 381); — Даремно він боронився — ворогів було багато (Фр., IV, 1950, 112); Лежу самотна в накритті важкому, від холоду, чим можу, боронюся (Л. Укр., І, 1951, 312); Хлопцеві ніяк було боронитися, він навіть не міг підняти для захисту руки (Хижняк, Тамара, 1959, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 220.