БОСЯ́К, а́, ч. Представник декласованих шарів населення міст дореволюційної Росії. — Ондечки стоїть недоук попович, що тинявсь по монастирях, був слимаком та розпивсь, розледащів і пошився в босяки (Н.-Лев., IV, 1956, 294); Безперечно, хлопець цей не з босяків (Гончар, Таврія.., 1957, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 223.