БОЧІ́ВКА, и, ж., діал. Бочка, діжка. Заходилася [Меланія].. укладати заховане під сидінням добро: горщик з топленим маслом, бочівку з бринзою (Вільде, Сестри.., 1958, 458); * У порівн. Пан директор.. колишеться, як бочівка, коридором (Черемш., Вибр., 1952, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 223.