БУДІВНИ́ЧИЙ, а, е.
1. Стос. до будівництва (в 1 знач.); будівельний. Почалася справжня будівнича гарячка (Ле, Міжгір’я, 1953, 131); Коли Андрій підійшов до річки, він з радістю побачив картину справжнього будівничого розмаху (Гур., Наша молодість, 1949, 237).
2. перен. Який створює що-небудь; творчий. Програма [КПРС] виражає могутню будівничу силу нашої партії, щедрість працьовитих рук, мудрість колективного розуму і полум’я гарячих сердець радянських людей (Рад. Укр., 3.Х 1961, 1).
3. у знач. ім. будівни́чий, чого, ч. Будівник, архітектор. Знову гора [де будували панський палац] обізвалась, загула; з губернії приїхав будівничий (Мирний, IV, 1955, 159); Будинок цей звів колись .. Ярема Ярило, давно забутий, а славний у ті давні часи майстер на всячину, що був і будівничим, і корабельником, і меблярем (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 158); * Образно. Він [В. І. Ленін] стоїть, великий будівничий І стратег нечуваних боїв, Він щоденно учить нас і кличе. Як у Смольнім кликав і учив (Рильський, II, 1960, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 248.