БУКОВИ́НЦІ, ів, мн. (одн. букови́нець, нця, ч.; букови́нка, и, ж.). Жителі, уродженці Буковини. Привітним буковинцям я завжди готова служити словом і ділом (Л. Укр., V, 1956, 368); І першим дарунком бійцям на кордоні — Несли буковинці букети червоні (Нагн., Вибр., 1957, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 253.