БУМА́ГА, и, ж., розм., заст., рідко. Ділове письмове повідомлення, розпорядження або інший офіційний документ. На Щуку хтось бумагу в суд подав (Гл., Вибр., 1957, 74); На другий день летіла од предводителя до губернатора бумага (Мирний, II, 1954, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 255.