БУРЕЛО́М, у, ч.
1. Сильний вітер (ураган), що ламає дерева в лісі. Гучно б’ють об скелю громи, Ходять лісом буреломи (Дмит., Вірші .., 1949, 90); Тільки не бурелом — артилерійським опієм повалені дерева (Головко, І, 1957, 473).
2. Повалені бурею дерева. Звір сховався в нетрі темні, в непролазні буреломи (Бажан, II, 1947, 98); Раз у раз дорогу загороджував бурелом. Бійці.. справно перескакували по столітніх повалених деревах (Гончар, III, 1959, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 257.