БУ́РИТИ1, рить, недок., діал. Литися, сильно текти. Бурить як з барила (Сл. Гр.).
БУ́РИТИ2, рю, риш, недок., перех., діал. Хвилювати. Всі живемо боротьбою. Всім хитрий демон часто бурить кров (Фр., ХІIІ, 1954, 294).
БУРИ́ТИ, рю, ри́ш, недок., перех. Свердлити грунт або гірську породу спеціальним інструментом. Там, де немає балок і ярів, бурять свердловини, щоб використати на службу врожаєві і підземні води (Хлібороб Укр., 2, 1964, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 258.