БУРКУ́Н1, а́, ч. Те саме, що буркоту́н. У запічку буркун бурчить (Сл. Гр.); [Xимка:] Я вам не пара… У мене є свій буркун дома (Мирний, V, 1955, 229); Він скоріше нагадував собі генерала у відставці, буркуна, невдоволеного і примхливого (Рибак, Помилка.., 1940, 140).
БУРКУ́Н2, у, ч. (Melilotus Adans.). Трав’яниста кормова і медоносна рослина з трійчастим вузьким листям і довгими китицями дрібних квіток. На піщаних площах вирощують буркун і з гектара одержують до 300 центнерів зеленої маси (Хлібороб Укр., 1, 1963, 16); Квітли жовтим цвітом буркуни (Коз., Вибр., 1947, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 259.