БУРЯЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до буря́к. Усі їли мовчки. Шестірний цідив юшечку, одгортнн бурячки, цибулю, кріп (Мирний, І, 1954, 334); Кожен бурячок, кожну цибульку сама вона поклала в землю (Коцюб., II, 1955, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 263.