БУ́ТСИ, ів, мн. (одн. бутс, а, ч.). Черевики для гри у футбол. Одібрав [Вано] у Рубена Амудар’яна, воротаря, бутси й крикнув: — Біжи додому в шкарпетках! (Вишня, II, 1956, 301); // Взагалі грубі черевики. Гриць мовчки зірвав з ніг запилені солдатські бутси (Гончар, Новели, 1954, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 266.