БІГАНИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що бі́гання 1. Піднявся гомін та біганина. Парубки ловили дівчат, .. жартували (Мирний, III, 1954, 42); На вулиці біганина, шум (Головко, II, 1957, 22); Все, здавалось, було готове у мене в дорогу, проте днів на три ще вистачило біганини; білизна не готова, черевики стоптались, родичів треба було перед од’їздом усіх обійти (Вас., Вибр., 1950, 32); Федорова мати.. починала біганину: з дому до лікаря, від лікаря до завпеда (Ткач, Арена, 1960, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 174.