БІДА́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до біда́к 1; бідняцький. Дьяконов почував і себе в чомусь винуватим перед ним, наче сам колись загнав сюди Оленчуків рід на бідацьке оце поселення (Гончар, Таврія.., 1957, 351); Ради.. боротимуться за бідацьку правду і долю — проти панів, поміщиків та інших експлуататорів (Смолич, Мир.., 1958, 174); // Належний бідакові. Бідацька свитина.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 176.