БІДО́Н, а, ч. Бляшана посудина циліндричної форми із звуженим отвором, який щільно закривається. Від залізних бочок, з котрих цівкою ллється паруюча рідина, раз у раз бігають з повними бідонами носії (Коцюб., І, 1955, 227); З’являються на березі доярки з порожніми бідонами. Увечері в цих бідонах одвезли молоко (Коп., Сон. ранок, 1951, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 178.