БІЗА́НЬ, і, ж. Косий парус на задній щоглі вітрильних суден.
∆ Біза́нь-що́гла — задня щогла. Колодкін глянув на бізань-щоглу і, підвівши голову, ніжно посміхається: — Ось бізань, дивіться! Бачили бізань? (Довж., Зач. Десна, 1957, 382); Кормова бізань-щогла раптом звалилася на борт (Донч., III, 1956, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 179.