БІЛОЗУ́БИЙ, а, е. Який має дуже білі зуби. Скрізь і всюди никають.. білозубі цигани (Вовчок, VI, 1956, 230); Регочуть за волячим військом на конях білозубі.. степовики (Гончар, Таврія.., 1957, 372); * Образно. Виростає у степах Кукурудза в кісниках, Повновісна, білозуба, Подивитись прямо любо! (Стельмах, Живі огні, 1954, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 183.