БІЛОКА́МІННИЙ, БІЛОКА́М’ЯНИЙ, а, е. Збудований з білого каменю. Встає перед ним Величний палац — білокамінний дім (Криж., Калин, міст, 1940, 82); Таким його [Севастополь] всі знають, відколи й стоїть біля моря… Білокам’яний, наче з мармуру… (Кучер, Чорноморці, 1956, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 184.