Слово "білокорий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


БІЛОКО́РИЙ, а, е. Який має білу кору, оболонку. Заглянула я, матушко-серце, в той мішок, аж там білокора пшениця (Н.-Лев., III, 1956, 282); Білокорі Ми посадили осокори (Мас., Побратими, 1950, 67); // Уживається як постійний епітет берези. Бліді на небі гасли зорі, І вітер плутався в мережах верховіть, І не гойдалися берези білокорі (Рильський, Поеми, 1957, 27); Навпроти ялинки жила білокора красуня-берізка (Ів., Ліс. казки, 1954, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 184.