БІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до бі́лка 1. З дерева на дерево перескакують білочки (Н.-Лев., І, 1956, 154);
* У порівн. Як білочка на деревину в лісі.., збігла [дівчина] прудко на згірок (Мирний, II, 1954, 35).
◊ Обідра́ти як бі́лочку кого див. обдира́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 185.