БІЛО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до біло́к1 1. Яєшня то здималась своїми жовтими очками.., то лопотіла білим пузирястим білочком (Мирний, IV, 1955, 130);
* У порівн. Уступила [дівчина] до хати біла, мов білочок… (Вовчок, І, 1955, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 185.