БІЛЬ1, бо́лю, ч. Відчуття фізичного страждання. Біль без язика, але каже, де болить (Укр.. присл.., 1955, 145); Він аж застогнав від болю (Вовчок, І, 1955, 445); Що то за біль голови у Вас, чи це біль не нервового характеру? (Коцюб., III, 1956, 399); Прокинувся Арсен Черкашин з тупим болем у голові, з гірким тягарем у серці (Дмит., Розлука, 1957, 5); * У порівн. Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце (Коцюб., II, 1955, 330); // Відчуття прикрості, образи, смутку. Буденне життя з його болем та горем, з його радощами та утратами краще і докладніше укладається під прозою (Мирний, V, 1955, 377); З болем у серці згадав Силантьев, що техгурток.. працює кволо (Донч., II, 1956, 117).
БІЛЬ2, і, ж., рідко.
1. Білі нитки, біла пряжа. Усю ніч не спала. Та біль сукала; По горі ходила. Біль білила (Нар. лірика, 1956, 351); Сорочка "навипуск", мережана біллю, з виложистим коміром (Л. Укр., III, 1952, 193).
2. Яскраво-білий колір; білість. Чи тільки справді то сніги біліють? А може то розжеврілася туга, як те залізо., що біліє біллю..? (Л. Укр., І, 1951, 228); * У порівн. Як біль біла спочивала [Ілашка] по чорних муках (Черемш., Тв., 1960, 67).
БІЛЬ3, і, ж. Біла іржа — хвороба хрестоцвітих, що спричиняється до появи білих блискучих плям на листках, стеблах, квітках і плодах рослини. Біль, або біла іржа хрестоцвітих. При цій хворобі на листках, стеблах, квітках і плодах з’являються білі блискучі плями (Шкідн. і хвор. с.-г. рослин, 1956, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 186.