БІ́ЛЬШЕ, рідше БІЛЬШ, присл.
1. Вищ. ст. до бага́то 2. А люди йшли на панщину, усе більш та більш їх збиралось (Вовчок, І, 1955, 174); — Знов подумала: ..що буде — те й буде! Більше, кажуть, копи лиха не буде (Мирний, І, 1954, 73).
◊ Більш за все; Більш усьо́го; Бі́льше всьо́го — найбільше. Тут [на ярмарку].. більш усього купчиться молодиць коло сковород, мисок та глечиків (Вовчок, VI, 1956, 230); Більш-ме́нш — приблизно, в якійсь мірі, якоюсь мірою. Весь час, як повернув з Криворівні, працюю щодня більш-менш правильно (Коцюб., III, 1956, 400); Бі́льше (більш) нічо́го — та й усе, та й годі, і тільки. А довелось на чужині Тілько сльози лити! Більш нічого (Шевч., II, 1953, 106); Бі́льше (більш) то́го, що… — скоріше (швидше, ймовірніше), що… Після свят не знаю, чи будемо в Києві, більш того, що ні (Л. Укр.. V, 1956, 136); Ні більш, ні менш [як…] — саме, якраз так; так само, як… [Жірондист:] Ідея — вічна. [Монтаньяр:] Як і ваше тіло, ні більш, ні менш (Л. Укр., II, 1951, 166).
2. Уживається в реченнях із запереченням не у знач. далі, надалі, потім, після цього, вже і т. ін. Лукина мала надію, що мати не буде більш говорити про тих багатирів (Н.-Лев., III, 1956, 331); Тут вже ніколи не ступить більше моя нога (Коцюб., II, 1955, 267).
3. Переважно, здебільшого. В лимані ловилась риба більше дністрова (Н.-Лев., II, 1956, 223); Мені зима було теж так розстроїла здоров’я, що я вже й по світі не могла ходити, а все більш лежала (Л. Укр., V, 1956, 138).
4. тільки більш. Уживається у складених формах вищ. ст. прикм. і присл. З’являється Острожин.., рухи ще більш несамовиті (Л. Укр., II, 1951, 82); Скоро напишу тобі більш детально про своє життя і його умови (Коцюб., III, 1956, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 186.