БІ́РЖА, і, ж.
1. У капіталістичних країнах — установа, де здійснюються торговельні, фінансові та інші операції. На нью-йоркській біржі ще з весни агенти Мак-Келлі скуповують для свого шефа акції на донецькі шахти (Гончар, Таврія.., 1957, 584).
2. Капіталістична установа, в якій проводиться реєстрація безробітних і здійснюється посередництво між трудящими та підприємцями в купівлі й продажу робочої сили. Ні один негр не дістане в Чікаго роботи аж поки біржа забезпечить роботою всіх білих безробітних (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 280); // іст. Спеціальний пункт, де за часів німецької окупації брали на облік радянських трудящих для примусового вивезення на каторжні роботи у фашистську Німеччину. Серед ночі темної біржа запалала, Що молодих хлопців та дівчат В неволю тяжкую фашистськую висилала (Укр.. думи.., 1955, 488); // перев. із сл. праця, іст. Установа, що в перші роки Радянської влади проводила боротьбу з безробіттям, регулюючи трудовлаштування і попит на працю. — У мене ніяких робіт нема. Я — інженер.. Штати маю повністю і… не мені доручено справи біржі робочої сили (Ле, Міжгір’я, 1953, 29).
3. заст. Місце стоянки візників, фурманів у містах. Візники стояли на біржі; // Сани або дрожки візника. Ми приїхали біржею (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 188.