Слово "бісик" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


БІ́СИК, а, ч. Зменш. до біс 1 1. Коли зирк: він [чорт] сидить.. — А що, — кажу, — бісику, чого се такеньки зажурився? (Вовчок, VI, 1956, 265); * Образно. Бісик зухвалості раптом ускочив Жаку в груди. Жаку було весело, Жаку було радісно — захват переймав його (Смолич, Світанок… 1953, 347).

◊ Бі́сики (бі́сик) в оча́х (в о́ці) [гра́ють (гра́є і т. ін.)] — про веселий, грайливий настрій у когось. Буває [Маруся] часом страх сумна, А часом бісик в оці грає (Коцюб., І, 1955, 425); В очах [Люди] не горіли звичайні сміхотливі бісики (Донч., І, 1956, 508); Пуска́ти (посила́ти, роби́ти) бі́сики [о́ком (очи́ма)] — кокетувати очима, заграваючи з ким-небудь. І кожна [панянка] навперейми перед подругою наряджалася якнайкраще, .. були й такі, що й бісики перед дзеркалом учились пускати (Мирний, III, 1954, 190).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 189.