В’ЯЗА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто в’яже (в 1, 3 знач.). — А багато до неї [машини] треба? — Нащо багато? Всього.. в’язальників з десяток (Мирний, IV, 1955, 242); — Чи ба, який косар! Чи ба, який в’язальник, — промовляв старий (Л. Янов., І, 1959, 388); З полотна, знятого в’язальниками за тиждень.., вийде додатково понад 11 тисяч дитячих костюмчиків (Рад. Укр., 11.XI 1961, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 796.