В’ЯЛИ́ТИСЯ, в’я́литься, недок. Утрачати свіжість; усихати. Зацвітай, моя синя квітко,.. Не хилися та в’ялися, Не губи цвітяної сили (Мал., II, 1956, 189);
Підсушуватися на сонці, на свіжому повітрі. На гіллі шилось шмаття, шкурки звірині, в’ялилась риба (Панч, III, 1956, 73); Довге, жовте, майже прозоре коння в’ялилося на старій, почорнілій солом’яній покрівлі (Собко, Шлях.., 1948, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 799.