ВА́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. ва́бляться; недок. 1. на кого — що. Спокушатися, мати потяг до кого-, чого-небудь. Вона таки й справді і слухняна, й почтива, і на шори та вбори та на паничів не вабиться, а роботи своєї пильнує (Вас., І, 1959, 220).
2. Пас. до ва́бити.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 273.