ВАГА́ННЯ, я, с. І. Дія за знач. вага́тися. Антін спинився, глянув на жінку і по хвилині втігання в його зірвалось: — Я бачив сон (Коцюб., II, 1955, 287); Так не раз перемагати мушу Я вагання остогидлу мить (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 66).
2. Неспроможність відразу вирішити щось; роздумування. [Джонатан:] Невже не знаєш ти ні муки, ні вагання? (Л. Укр., III, 1952, 52); Здавалось, що вагання, нерішучість, слабість волі та розчаровання були зовсім не доступні для його вдачі (Фр., VII, 1951, 51); Зрілість людська виростає з боротьби. Часто з боротьби з самим собою. Зі своїми сумнівами, ваганнями (Рун., Остання шабля, 1959, 91); Ми пройшли грозу залізну, й тільки той безсмертним став, хто у битві за Вітчизну без вагань життя віддав (Сос., Зел. світ, 1949, 117).
3. Непослідовність у поглядах, хитання, ..справедливість вимагає сказати, що, при всіх ваганнях Герцена між демократизмом і лібералізмом, демократ все ж брав у ньому гору (Ленін, 18, 1950, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 274.