ВАЖЕ́ННИЙ, а, е, розм. Дуже важкий. Співом свій крам вихваляють жінки й чоловіки, гордо важенную ношу несучи на головах гарних (Л. Укр., І, 1951, 307); Поважно бамкав важенний, тисячопудовий дзвін (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 372); Важенні хмари білопінні пливли до кримської землі (Уп., Вітчизна миру, 1951, 89); Жде терпляче [В. І. Ленін].. Хоч і зна, які думи важенні Командира обсіли в ту мить… (Бичко, Вогнище, 1959, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 277.