ВАЖКОВАГОВИ́К, а́, ч. Спортсмен важкої ваги. Він [Семен Климко] б’ється у середній вазі, а перемагає важковаговиків (Собко, Звич. життя, 1957, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 279.