ВАЖКОХВО́РИЙ, а, е. Який важко хворіє; // у знач. ім. важкохво́рий, рого, ч.; важкохво́ра, рої, ж. Безбородько вибрався до лікарні нібито екстрено відвідати одного важкохворого (Вільде, Сестри.., 1958, 50); Ліс шумів, Чорнів і похмурнів дедалі більше, Немов пірнаючи одразу в ніч, Без переходів, наче важкохворий Пірнає з яви у тривожний сон (Перв., І, 1958, 381).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 280.