ВАЛУ́Н, а́, ч. Обточений дією води або льодовиків камінь, уламок гірської породи. — В нас круг села каміння велике по полю, валуни (Ільч., Петерб. осінь, 1956, 213); Вони [бійці] лежали в густому чагарнику за кам’яними валунами (Кучер, Чорноморці, 1956, 295).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 286.