ВАЛІ́ЗА, и, ж. Тверда коробка з прикріпленою кришкою для дорожніх речей; чемодан. Старі панни закидали небожів кабінет валізами та скриньками (Н.-Лев., II, 1956, 72); Старий оперся на палиці не сідаючи, а син стояв напочіпках коло валізи (Фр., II, 1950, 265); Дещо з нашого майна — валізи, торби, клунки — все їхало позаду на колгоспних возах (Ле, Мої листи, 1945, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 285.