ВАНТА́Ж, у́, ч. 1. Речі, товари, які перевозяться або призначені для перевезення (рідше для перенесення). Люди з криголама вивозили вантажі на берег (Трубл., І, 1955, 295); Гуде, гуркоче ешелон, Везе вантаж через кордон В міста, містечка й села (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 30); Вони мовчки висаджували вантаж на плечі один одному і, горблячись під важкою ношею, рушали далі (Гончар, І, 1954, 41).
2. перен. Те, що обтяжує своєю наявністю. Ну що ж, — стирчи і стережи.. Вантаж старої кривди й лжі Паперів, книг, імен (Бажан, Роки, 1957, 183); Критика повинна служити не для приглушення творчої ініціативи.., а для того, щоб окрилювати художника, щиро допомагати йому позбутися вантажу недоліків (Рад. літ-во, 5, 1958, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 289.