ВАНТА́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. 1. Наповнювати (віз, машина, вагон, судно і т. ін.) вантажем (у 1 знач.). — Ну, звісно! Не піду ж я сам орати або вантажити вози (Тулуб, Людолови, І, 1957, 25); Він камінь б’є, вантажить пароплави (Сос., Зел. світ, 1949, 134).
2. Складати, накладати вантаж (у 1 знач.) на віз, автомобіль, судно і т. ін. для перевезення. Козацтво серед ночі вантажило на мажі хліб, щоб везти на снідання оборонцям города (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 333); Вже добре видно гору кавунів — їх вантажать у величезну баржу (Шиян, Гроза.., 1956, 728).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 289.